розвінчувати
розві́нчувати
-ую, -уєш, недок., розвінчати, -аю, -аєш, док., перех.
1》 Робити недійсним чиє-небудь вінчання на царство, князівство і т. ін.
2》 розм., заст. Припиняти церковний шлюб з ким-небудь.
3》 перен. Позбавляти слави, громадського визнання, показуючи, розкриваючи негативні риси чиєї-небудь поведінки, вдачі.
|| Викривати, засуджувати кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови