Значення в інших словниках
-
розгрішення —
розгрі́шення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
розгрішення —
РОЗГРІ́ШЕННЯ, я, с., заст., рідко. Дія за знач. розгріша́ти. Яка сповідь, таке й розгрішення (Номис); – Візьми мене до себе у невільниці, але не залишай мерця без розгрішення (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
-
розгрішення —
Розгрі́шення, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розгрішення —
РОЗГРІ́ШЕННЯ, я, с., заст., рідко. Дія за знач. розгріша́ти. Яка сповідь, таке й розгрішення (Номис, 1864, № 7115); — Візьми мене до себе у невільниці, але не залишай мерця без розгрішення (Тулуб, Людолови, II, 1957, 153).
Словник української мови в 11 томах
-
розгрішення —
Розгріше́ння, -ня с. Разрѣшеніе грѣховъ. Яка ісповідь, таке й розгрішення. Ном. № 7115.
Словник української мови Грінченка