розгрішення
РОЗГРІ́ШЕННЯ, я, с., заст., рідко. Дія за знач. розгріша́ти.
Яка сповідь, таке й розгрішення (Номис, 1864, № 7115);
— Візьми мене до себе у невільниці, але не залишай мерця без розгрішення (Тулуб, Людолови, II, 1957, 153).
Словник української мови (СУМ-11)