розгрішення
РОЗГРІ́ШЕННЯ, я, с., заст., рідко.
Дія за знач. розгріша́ти.
Яка сповідь, таке й розгрішення (Номис);
– Візьми мене до себе у невільниці, але не залишай мерця без розгрішення (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)РОЗГРІ́ШЕННЯ, я, с., заст., рідко.
Дія за знач. розгріша́ти.
Яка сповідь, таке й розгрішення (Номис);
– Візьми мене до себе у невільниці, але не залишай мерця без розгрішення (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)