розжалоблювати

розжало́блювати

-юю, -юєш, недок., розжалобити, -блю, -биш; мн. розжалоблять; док., перех.

1》 Викликати жалощі у кого-небудь до себе.

|| чим. Викликати жалощі, співчуття у кого-небудь до себе слізьми, просьбами і т. ін.

|| рідко. Робити кого-небудь жалісливим.

2》 Викликати в кого-небудь тривогу, схвильованість.

|| чим. Хвилювати, тривожити кого-небудь чимсь.

Значення в інших словниках

1. розжалоблювати — розжало́блювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розжалоблювати — РОЗЖАЛО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЖА́ЛОБИТИ, блю, биш; мн. розжа́лоблять; док., кого. 1. Викликати жалощі у кого-небудь до себе. – Кого це так розжалоблює мій пустослов? – посмутніла тітка Христина (М. Стельмах); Бурлаки розказали про все своє горе ..  Словник української мови у 20 томах
3. розжалоблювати — РОЗЖАЛО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЖА́ЛОБИТИ, блю, биш; мн. розжа́лоблять; док., перех. 1. Викликати жалощі у кого-небудь до себе. — Кого це так розжалоблює мій пустослов?...  Словник української мови в 11 томах