розжалоблений

розжа́лоблений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розжалобити.

2》 у знач. прикм. Який перейнявся жалощами; розчулений.

|| Сповнений жалощами.

|| Який виражає жалощі.

Значення в інших словниках

1. розжалоблений — розжа́лоблений дієприкметник розжало́блений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розжалоблений — РОЗЖА́ЛОБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розжа́лобити. Він, розжалоблений тою любов'ю і майже засоромлений, цілував вдячно руку (О. Кобилянська). 2. у знач. прикм. Який перейнявся жалощами; розчулений. У словах його чути було докір розжалобленої дитини (В.  Словник української мови у 20 томах
3. розжалоблений — РОЗЧУ́ЛЕНИЙ (приємно схвильований), РОЗЖАЛО́БЛЕНИЙ, РОЗНІ́ЖЕНИЙ. Дідусь схопив руку старшого лейтенанта, гаряче тиснув її... Розчулений офіцер не знав, що сказати (Ю. Збанацький); Він обняв її, мов мати обіймає розжалоблену дитину (Юліан Опільський). — Пор. звору́шений.  Словник синонімів української мови
4. розжалоблений — РОЗЖА́ЛОБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розжа́лобити. Він, розжалоблений тою любов’ю і майже засоромлений, цілував вдячно руку (Коб., І, 1956, 257). 2. у знач. прикм. Який перейнявся жалощами; розчулений.  Словник української мови в 11 томах