Великий тлумачний словник сучасної мови

розпал

ро́зпал

-у, ч.

1》 Дія за знач. розпалити, розпалювати.

2》 Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь.

3》 Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розпал — ро́зпал іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. розпал — РО́ЗПАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати. – Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Яновський); Жінки кололи лучину на розпал (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
  3. розпал — Ро́зпал, -лу, в -лі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розпал — РО́ЗПАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати. — Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Янов., II, 1958, 61); Жінки кололи лучину на розпал (Головко, II, 1957, 608).  Словник української мови в 11 томах