розпал

РО́ЗПАЛ, у, ч.

1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати.

– Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Яновський);

Жінки кололи лучину на розпал (А. Головко).

2. Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь.

Дьяконов потрапив у Строганівку .. в розпал весняних робіт (О. Гончар);

Серпень – найбільш малохмарний місяць. Рослини святкують розпал світлої пори року (з наук. літ.).

3. Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення.

В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. розпал — ро́зпал іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розпал — -у, ч. 1》 Дія за знач. розпалити, розпалювати. 2》 Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь. 3》 Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпал — Ро́зпал, -лу, в -лі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розпал — РО́ЗПАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати. — Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Янов., II, 1958, 61); Жінки кололи лучину на розпал (Головко, II, 1957, 608).  Словник української мови в 11 томах