розпалений

розпа́лений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпалити.

|| розпалено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм., перен. Дуже червоний, рум'яний.

3》 у знач. прикм., перен. Який перебуває у стані нервового збудження; збуджений.

|| Який виражає стан нервового збудження.

Значення в інших словниках

1. розпалений — розпа́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпалений — РОЗПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розпали́ти. Жагучими пахощами дихала земля, розпалена сонцем (З. Тулуб); Легенький вітрець .. освіжив розпалене швидкою їздою обличчя Хмельницького (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. розпалений — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил.  Словник синонімів української мови
4. розпалений — РОЗПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпали́ти. Жагучими пахощами дихала земля, розпалена сонцем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23); Легенький вітрець.. освіжив розпалене швидкою їздою обличчя Хмельницького (Рибак, Переясл.  Словник української мови в 11 томах