розпалений
РОЗПА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розпали́ти.
Жагучими пахощами дихала земля, розпалена сонцем (З. Тулуб);
Легенький вітрець .. освіжив розпалене швидкою їздою обличчя Хмельницького (Н. Рибак);
Пристрасті, розпалені під час засідання, не охололи за півгодини перерви (А. Головко);
// розпа́лено, безос. пред.
Напнуто намети, розпалено вогнища, почалися готування (П. Загребельний);
// у знач. прикм.
– Всіх випечу розпаленим залізом. Мов-чать-ать-ать-ать! (А. Крижанівський);
Розпалені коні зупиняють свій швидкий біг (з газ.);
Розпалені дрова.
2. у знач. прикм., перен. Дуже червоний, рум'яний.
Я сама вештаюся день у день по лісах, мов та справдішня русалка, з розпаленими щоками, зі сміхом на устах (О. Кобилянська).
3. у знач. прикм., перен. Який перебувас у стані нервового збудження; збуджений.
Христя не рушала з місця; вона .. зроду не бачила Петра в такому розпачі, такого розпаленого й лютого (Г. Косинка);
В дорозі Надія намагалася вгамувати свій запал. Не могла ж вона, отака розпалена, вдертися до кабінету начальника (Яків Баш);
// Який виражає стан нервового збудження.
Олексій зиркнув скоса на Оксану і зразу запримітив її розпалений вид (Л. Яновська);
Вергун .. кинув розпаленими очима на ґанок і гарячими руками направив туди свій кулемет (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)