Великий тлумачний словник сучасної мови

розпуджений

розпу́джений

-а, -е, діал.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розпуджувати.

|| розпуджено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розпуджений — розпу́джений дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
  2. розпуджений — РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до розпу́дити. Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (І. Нечуй-Левицький); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
  3. розпуджений — РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́джувати. Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (Н.-Лев., II, 1956, 239); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах