розпуджений

РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал.

Дієпр. пас. до розпу́дити.

Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. прикм.

[Матушка гуменя:] Народ звідти, як розпуджене стадо, шарахнув в Київщину (Панас Мирний);

// розпу́джено, безос. пред.

Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. розпуджений — розпу́джений дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. розпуджений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпуджувати. || розпуджено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпуджений — РОЗПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́джувати. Розпуджені поліцією бурлаки знову збіглись до куреня, знов почали ловить рибу (Н.-Лев., II, 1956, 239); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах