Великий тлумачний словник сучасної мови

розпуклий

розпу́клий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до розпукнути.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розпуклий — Розтрісканий [IV]  Словник з творів Івана Франка
  2. розпуклий — розпу́клий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  3. розпуклий — РОЗПУ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до розпу́кнути. Збирають тільки цілком розпуклі квітки-кошики (з наук. літ.); // у знач. прикм. Сади ще не заволоклися бахромою розпуклої брості, але на пагорбах уже зеленіла трава (О. Гуреїв).  Словник української мови у 20 томах
  4. розпуклий — РОЗПУ́КЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розпу́кнути. Збирають тільки цілком розпуклі квітки-кошики (Лікар. рослини.., 1958, 73); // У знач. прикм. Сади ще не заволоклися бахромою розпуклої брості, але на пагорбах уже зеленіла трава (Гур., Наша молодість, 1949, 287).  Словник української мови в 11 томах