розпуклий
РОЗПУ́КЛИЙ, а, е, розм.
Дієпр. акт. до розпу́кнути.
Збирають тільки цілком розпуклі квітки-кошики (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
Сади ще не заволоклися бахромою розпуклої брості, але на пагорбах уже зеленіла трава (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)