Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
розпутник —
розпу́тник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
розпутник —
див. розпусник
Словник синонімів Вусика
розпутник —
РОЗПУ́ТНИК, а, ч. Той, хто веде розпутне життя; розпусник. [Женя:] Я думала, що ти чистий душею, що ти з добрим, чесним серцем, а виявилось, що ти розпутник! (М. Кропивницький).
Словник української мови у 20 томах
розпутник —
РОЗПУ́СНИК (розпусний чоловік), РОЗПУ́ТНИК, БЕЗПУ́ТНИК розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИК розм., ГРІХОВО́ДА розм., БА́ХУР лайл., БЛУДНИ́К заст. (той, хто веде розпусне статеве життя).
Словник синонімів української мови
розпутник —
РОЗПУ́ТНИК, а, ч. Той, хто веде розпутне життя; розпусник. [Женя:] Я думала, що ти чистий душею, що ти з добрим, чесним серцем, а виявилось, що ти розпутник! (Кроп., II, 1958, 464).
Словник української мови в 11 томах