розрубаний
розру́баний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розрубати.
|| розрубано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Який має рубану (у 3 знач.) рану.
Великий тлумачний словник сучасної української мовирозру́баний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розрубати.
|| розрубано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Який має рубану (у 3 знач.) рану.
Великий тлумачний словник сучасної української мови