розстрочений

розстро́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розстрочити.

Значення в інших словниках

1. розстрочений — розстро́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розстрочений — РОЗСТРО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розстро́чити. Податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 р. до 1 січня 2001 р. і не сплачений на день набрання чинності ст. 18 цього Закону (21.02.  Словник української мови у 20 томах