розтовчений

розто́вчений

-а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розтовкти 1), 2).

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. розтовчений — розто́вчений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розтовчений — РОЗТО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до розтовкти́ 1, 2. Бруньки липи, розтовчені на тісто, вживають як пом'якшувальний засіб на нариви (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. розтовчений — Розто́вчений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розтовчений — РОЗТО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розтовкти́ 1, 2. Бруньки липи, розтовчені на тісто, вживають як пом’якшувальний засіб на нариви (Лікар. рослини..  Словник української мови в 11 томах