розумниця

розу́мниця

-і, розм.

Жін. до розумник.

Значення в інших словниках

1. Розумниця — Розу́мниця іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. розумниця — РОЗУ́МНИЦЯ, і, ж. і рідше ч., розм. 1. Розумна, розсудлива, знаюча людина. Бабусенька була розумниця велика, Усе було одно твердить: “Давненько сказано: своя рука владика ..” (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. розумниця — РОЗУ́МНИЦЯ, і, ж. і рідко ч., розм. 1. Розумна, розсудлива, знаюча людина. Бабусенька була розумниця велика, Усе було одно твердить: «Давненько сказано: своя рука владика..» (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
4. розумниця — Розумниця, -ці ж. Умница. Шевч. 306.  Словник української мови Грінченка