розчарований

розчаро́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розчарувати.

2》 у знач. прикм. Який перебуває в стані розчарування.

|| Який виражає розчарування.

Значення в інших словниках

1. розчарований — розчаро́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розчарований — РОЗЧАРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розчарува́ти. – Зрозумів я, що праця одна дає розчарованій життям людині вдоволення (О. Кобилянська); Василько був розчарований, що в хатині нема вуйка Андрія (А.  Словник української мови у 20 томах
3. розчарований — РОЗЧАРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розчарува́ти. — Зрозумів я, що праця одна дає розчарованій життям людині вдоволення (Коб., III, 1956, 179); Василько був розчарований, що в хатині нема вуйка Андрія (Турч., Зорі.., 1950, 187). 2. у знач.  Словник української мови в 11 томах