рухівець

ру́хівець

-вця, ч.

Член, прибічник, послідовник Народного Руху України.

Значення в інших словниках

1. рухівець — ру́хівець іменник чоловічого роду, істота від: Рух  Орфографічний словник української мови
2. рухівець — РУ́ХІВЕЦЬ див. ру́хівці.  Словник української мови у 20 томах