самоправний

самопра́вний

-а, -е.

Який діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавільний.

Значення в інших словниках

1. самоправний — самопра́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самоправний — Самочинний, СВАВІЛЬНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. самоправний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. самоправний — САМОПРА́ВНИЙ, а, е. Який діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавільний. – Жінка вона тямовита. Самоправна трошки, та нічого (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
5. самоправний — САМОЧИ́ННИЙ (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), САМОВІ́ЛЬНИЙ, САМОПРА́ВНИЙ. Самочинні реквізиції та конфіскації; Через кілька днів.. говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Л. Смілянський).  Словник синонімів української мови
6. самоправний — Самопра́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. самоправний — САМОПРА́ВНИЙ, а, е. Який діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавільний. — Жінка вона тямовита. Самоправна трошки, та нічого (Мушк., Чорний хліб, 1960, 97).  Словник української мови в 11 томах