самоправний
САМОПРА́ВНИЙ, а, е.
Який діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавільний.
– Жінка вона тямовита. Самоправна трошки, та нічого (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)САМОПРА́ВНИЙ, а, е.
Який діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавільний.
– Жінка вона тямовита. Самоправна трошки, та нічого (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)