свинота

свино́та

-и, ж.

1》 збірн., розм. Свині.

2》 перен., лайл. Неохайна людина.

Значення в інших словниках

1. свинота — свино́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. свинота — СВИНО́ТА, и, ж. 1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Ганна Барвінок); – Як напровесні випустиш свиноту з подвір'я...  Словник української мови у 20 томах
3. свинота — свинота → свинтус 1  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. свинота — НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний).  Словник синонімів української мови
5. свинота — СВИНО́ТА, и, ж. 1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
6. свинота — Свинота, -ти ж. Собир. свиньи. Напрудилася гадова свинота — бодай тобі репнуло. Ном. № 12407.  Словник української мови Грінченка