свистунець

свистуне́ць

-нця, ч.

Зменш.-пестл. до свистун 2).

Значення в інших словниках

1. свистунець — свистуне́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. свистунець — див. дитина; свисток  Словник синонімів Вусика
3. свистунець — СВИСТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до свисту́н 2. Привозили сюди [в Опішню] із сусідніх сіл різноманітний крам і, спродавшись, купували додому гостинці. На хазяйство – добротний глиняний посуд, а дітям – голосні свистунці (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. свистунець — СВИСТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до свисту́н 2. Привозили сюди [в Опішню] із сусідніх сіл різноманітний крам і, спродавшись, купували додому гостинці. На хазяйство — добротний глиняний посуд, а дітям — голосні свистунці (Знання.., 3, 1970, 15).  Словник української мови в 11 томах
5. свистунець — Свистун, -на м. 1) Свистящій человѣкъ. 2) Дѣтская игрушка: глиняная свистулька въ видѣ птицы или звѣря. 3) Пустой орѣхъ съ отверстіемъ. Був колись оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. ум. свистунець, свистунчик.  Словник української мови Грінченка