свистунець
СВИСТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Зменш.-пестл. до свисту́н 2.
Привозили сюди [в Опішню] із сусідніх сіл різноманітний крам і, спродавшись, купували додому гостинці. На хазяйство – добротний глиняний посуд, а дітям – голосні свистунці (з наук.-попул. літ.);
// Про птахів.
На узбережжі Сули багато пернатих з дивовижними здібностями. Взяти, скажімо, найменших у наших широтах диких качок – чирків-свистунців і тріскунців (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)