святобливий

святобли́вий

-а, -е.

1》 Який вірить у Бога і старанно виконує всі релігійні обряди; побожний.

|| Який виражає побожність.

2》 Сповнений найщирішої поваги, шани.

Значення в інших словниках

1. святобливий — святобли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. святобливий — див. побожний; шанобливий  Словник синонімів Вусика
3. святобливий — СВЯТОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний; // Який виражає побожність. Легесенький, тремтячий світ її [лампади] стиха осяює святобливий лик Божої Матері (М.  Словник української мови у 20 томах
4. святобливий — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. святобливий — СВЯТОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який вірить у бога й старанно виконує всі релігійні обряди; побожний; // Який виражає побожність. Легесенький, тремтячий світ її [лампади] стиха осяює святобливий лик божої матері (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах