святотатець

святота́тець

-тця, ч.

Той, хто вчиняє святотатство.

Значення в інших словниках

1. святотатець — святота́тець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. святотатець — Блюзнір  Словник чужослів Павло Штепа
3. святотатець — СВЯТОТА́ТЕЦЬ, тця, ч. Той, хто вчиняє святотатство. І в народній моралі, і в класичній літературі зрада коханому .. розглядалась як найчорніша підлота; людина, яка віддала перевагу багатству над любов'ю, вважалась .. святотатцем (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. святотатець — БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ перев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬ книжн. рідше, СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідко. Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти...  Словник синонімів української мови
5. святотатець — СВЯТОТА́ТЕЦЬ, тця, ч. Той, хто вчиняє святотатство. І в народній моралі, і в класичній літературі зрада коханому.. розглядалась як найчорніша підлота; людина, яка віддала перевагу багатству над любов’ю, вважалась ..святотатцем (Рад. літ-во, 3, 1958, 34).  Словник української мови в 11 томах