світляк

світля́к

-а, ч., ент.

Невеликий жук, який світиться в темряві.

|| перев. мн., перен., рідко. Блиск очей, вогник.

Значення в інших словниках

1. світляк — світля́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. світляк — (жук) блискавець, блищак, лискунчик, світунчок  Словник чужослів Павло Штепа
3. світляк — СВІТЛЯ́К, а́, ч. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. світляк — СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М.  Словник синонімів української мови
5. світляк — СВІТЛЯ́К, а́, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (Фр.  Словник української мови в 11 томах