світляк —
світля́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
світляк —
-а, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. || перев. мн., перен., рідко. Блиск очей, вогник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
світляк —
СВІТЛЯ́К, а́, ч. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (І.
Словник української мови у 20 томах
світляк —
СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М.
Словник синонімів української мови
світляк —
СВІТЛЯ́К, а́, ч., ент. Невеликий жук, який світиться в темряві. Зирнула [пані Олімпа] вниз: довкола понурою стіною стоять сумерки [сутінки] попід розлогими деревами, літають світляки, мов золоті іскорки (Фр.
Словник української мови в 11 томах