світляк
СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Трублаїні); З-під них (весел) скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови