Значення в інших словниках
-
Селюк —
Селю́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
-
селюк —
див. житель; селянин; хлібороб
Словник синонімів Вусика
-
селюк —
СЕЛЮ́К, а́, ч., розм. Житель села. [Скульптор з передмістя (до жерця):] Коли б ти чув, що там селюк той плів! (Показує вгору на селянина) (Леся Українка); Учився він разом із нами, селюками, колись у містечковій п'ятилітці, з нами ж і товаришував (С.
Словник української мови у 20 томах
-
селюк —
А, ч. Груба, неосвічена людина (сільське походження необов'язкове). Не бери цього селюка з нами: не хочу компрометувати компанію.
Словник сучасного українського сленгу
-
селюк —
СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст.
Словник синонімів української мови
-
селюк —
Селю́к, -ка́; -люки́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
селюк —
СЕЛЮ́К, а́, ч., розм. Житель села. [Скульптор з передмістя (до жерця):] Коли б ти чув, що там селюк той плів! (Показує вгору на селянина) (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
селюк —
Селюк, -ка м. Житель села, деревенщина. Простий люд — селюки. К. ЧР. 352.
Словник української мови Грінченка