селюк

А, ч. Груба, неосвічена людина (сільське походження необов'язкове). Не бери цього селюка з нами: не хочу компрометувати компанію.

Значення в інших словниках

1. Селюк — Селю́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. селюк — див. житель; селянин; хлібороб  Словник синонімів Вусика
3. селюк — -а, ч., розм. Житель села.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. селюк — СЕЛЮ́К, а́, ч., розм. Житель села. [Скульптор з передмістя (до жерця):] Коли б ти чув, що там селюк той плів! (Показує вгору на селянина) (Леся Українка); Учився він разом із нами, селюками, колись у містечковій п'ятилітці, з нами ж і товаришував (С.  Словник української мови у 20 томах
5. селюк — СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст.  Словник синонімів української мови
6. селюк — Селю́к, -ка́; -люки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. селюк — СЕЛЮ́К, а́, ч., розм. Житель села. [Скульптор з передмістя (до жерця):] Коли б ти чув, що там селюк той плів! (Показує вгору на селянина) (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. селюк — Селюк, -ка м. Житель села, деревенщина. Простий люд — селюки. К. ЧР. 352.  Словник української мови Грінченка