син
-а, ч.
1》 Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків.
|| Ласкаве звертання батьків до сина.
|| перев. мн., у сполуч. зі сл. сокіл, орел, нар.-поет. Ласкаве називання синів.
Батьків син — син порядних батьків; спадкоємець батька.
Блудний син — людина, яка після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини.
Божий син — за християнським віровченням – Ісус Христос, один з елементів християнської формули триєдиного Бога – Бога-Отця, Бога-Сина, Бога – Духа Святого.
Вражий (сучий, чортів і т. ін.) син — а) уживається як лайка; б) уживається для вираження доброзичливості, позитивного ставлення до когось; в) уживається для вираження здивування; г) уживається для вираження захоплення.
2》 перев. мн. Нащадки, молоде покоління.
3》 Ласкаве звертання літньої або дорослої людини до молодого за віком чоловіка, юнака, хлопчика.
4》 перен., рідко. Тварина чоловічої статі стосовно своїх батьків.
5》 заст., перев. у звертанні. Людина чоловічої статі щодо свого духівника чи особи духовного сану.
6》 з означ., заст. Людина чоловічої статі, що виступає як представник певного суспільного стану.
7》 Людина як уродженець, житель якої-небудь країни, місцевості, представник якоїсь національності.
|| Вихованець когось, чогось; людина, кровно, тісно зв'язана з ким-, чим-небудь.
|| перев. мн. Нащадки, послідовники, земляки.
|| Людина, на якій відбилися характерні, типові риси її часу, епохи, середовища і т. ін.
|| Поборник, служитель, представник чогось.
Син природи — про людину, яка не піддалася дії цивілізації, без культурних навичок, близька до природи.
Великий тлумачний словник сучасної української мови