синкопа

синко́па

-и, ж.

1》 муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку.

2》 лінгв. Випадіння звука або групи звуків у середині слова.

3》 мед. Глибока непритомність, спричинювана раптовим занепадом серцевої діяльності.

Значення в інших словниках

1. синкопа — синко́па іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. синкопа — (мед.) непритомність, (грамат.) звуковипад  Словник чужослів Павло Штепа
3. синкопа — (від гр. synkope — скорочення) — зміщення акценту з сильної (або відносно сильної) долі такту на слабку. Суть С. — створення суперечності між реальними акцентами і метричною нормою, а також дисонансу, який вимагає 'розв’язання', тобто повернення до звичного акцентування.  Словник-довідник музичних термінів
4. синкопа — СИНКО́ПА, и, ж. 1. муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку. Синкопа – це .. таке ритмічне угруповання, яке постає внаслідок пересування звичайного наголосу з сильної на слабку долю такту (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. синкопа — синко́па (грец. συγκοπή, букв. – обрубання, скорочення) 1. Ритмічна фігура, що дає відхилення від норми того чи іншого метра (2) (перенесення музичного наголосу). 2. Випадання звука або складу в середині слова. 3. Глибока непритомність, спричинювана раптовим занепадом серцевої діяльності.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. синкопа — Си́нкопа, -пи; -копи, -коп  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. синкопа — СИНКО́ПА, и, ж. 1. муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку. Синкопа — це.. таке ритмічне угруповання, яке постає внаслідок пересування звичайного наголосу з сильної на слабку долю такту (Осн.. диригув.  Словник української мови в 11 томах