синкопа
СИНКО́ПА, и, ж.
1. муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку.
Синкопа – це .. таке ритмічне угруповання, яке постає внаслідок пересування звичайного наголосу з сильної на слабку долю такту (з навч. літ.);
Закарпатські пісні мають немало спільного з пісенністю [піснями] сусідніх народів з погляду ритмічної конструкції кадансів, а також структури пісень в цілому, що значною мірою викликане частим вживанням синкоп (із журн.).
2. лінгв. Випадіння звука або групи звуків у середині слова.
3. мед. Глибока непритомність, спричинювана раптовим занепадом серцевої діяльності.
Словник української мови (СУМ-20)