Великий тлумачний словник сучасної мови

синтез

си́нтез

-у, ч.

1》 Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; прот. аналіз.

2》 Єдність, цілісність певних сполучених, пов'язаних між собою явищ, предметів дійсності.

3》 книжн. Узагальнення, висновок із чого-небудь.

4》 хім. Одержання або утворення складних хімічних речовин шляхом сполучання простіших речовин або елементів.

Синтез білого світла фіз. — утворення білого світла шляхом складання всіх кольорових спектральних променів.

Синтез мінералів — штучне утворення мінералів та вирощування монокристалів з окремих елементів чи хімічних сполук у лабораторних або промислових умовах.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. синтез — си́нтез іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. синтез — [синтеиз] -зу, м. (на) -з'і  Орфоепічний словник української мови
  3. синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; протилежне аналіз (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
  4. синтез — (англ. synthesis) 1. протилежний аналізу процес у системі Л. Гілбрет. У ході с. трудовий процес відтворюється з аналітично розкладених елементів, але синтезуються лише ті елементи, які абсолютно необхідні для виконання робочого завдання.  Економічний словник
  5. синтез — си́нтез (від грец. σύνθεσις – з’єднання, складання) 1. Метод вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв’язку його частин, у процесі пізнання пов’язаний з аналізом.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. синтез — I поняття, що означає: 1. у методології — формулювання загальних тверджень на підставі відомих (істинних) часткових тверджень, їхніх окремих елементів; 2. у діалектиці — єдність і боротьбу протилежностей (Г.Ґ. Геґель, К. Маркс). II хіміч.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. синтез — див. аналіз і синтез  Філософський енциклопедичний словник
  8. синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їх частин; протилежне аналіз.  Словник української мови в 11 томах