синтез

СИ́НТЕЗ, у, ч.

1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; протилежне аналіз (у 1 знач.).

Синтез – це такий логічний прийом, за допомогою якого ми мислено сполучаємо в одне ціле розчленовані в аналізі окремі частини предмета, явища (з навч. літ.);

Основні розумові операції – це порівняння, узагальнення, абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція (з наук.-попул. літ.);

Він [І. П. Павлов] не тільки дав зразки найглибшого аналізу фізіологічних фактів, але зумів дати і їх синтез (із журн.).

2. Єдність, цілісність певних сполучених, пов'язаних між собою явищ, предметів дійсності.

Велике значення має його [В. І. Немировича-Данченка] вчення про синтез трьох правд, – соціальної, життєвої і театральної, – який є умовою створення повноцінних в ідейному й художньому відношенні вистав (з наук.-попул. літ.);

Поет високої емоційної наснаги, Гамзатов прагне синтезу знання і мудрості, уміло поєднує ліризм і роздум (із журн.);

* Образно. Сьогодні в синтезі новому хай будуть місто і село (В. Сосюра).

3. книжн. Узагальнення, висновок із чого-небудь.

Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили (А. Малишко);

Великий Каменяр створив і утвердив в українській літературі багато різновидів ліричної, епічної і драматичної поезії, синтезом якої була, без сумніву, філософська поема (із журн.).

4. хім. Одержання або утворення складних хімічних речовин шляхом сполучення простіших речовин або елементів.

Під впливом рослинності в ґрунті постійно виникає синтез мінеральних сполук і утворення органічних речовин (з наук.-попул. літ.);

Утворення антитіл пов'язане із синтезом білкової молекули (з наук. літ.);

В життєдіяльності клітини істотним є не лише синтез нуклеїнових кислот, а й біосинтез білків (з наук.-попул. літ.).

(1) Си́нтез мисте́цтв – органічне сполучення та взаємозв'язок різних видів мистецтва в завершеному художньому творі на основі єдиного ідейного задуму.

△ (2) Си́нтез бі́лого сві́тла, фіз. – утворення білого світла шляхом складання всіх кольорових спектральних променів;

(3) Си́нтез мінера́лів – штучне утворення мінералів та вирощування монокристалів з окремих елементів чи хімічних сполук у лабораторних або промислових умовах.

Значення в інших словниках

1. синтез — си́нтез іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. синтез — [синтеиз] -зу, м. (на) -з'і  Орфоепічний словник української мови
3. синтез — -у, ч. 1》 Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; прот. аналіз. 2》 Єдність, цілісність певних сполучених, пов'язаних між собою явищ, предметів дійсності. 3》 книжн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. синтез — (англ. synthesis) 1. протилежний аналізу процес у системі Л. Гілбрет. У ході с. трудовий процес відтворюється з аналітично розкладених елементів, але синтезуються лише ті елементи, які абсолютно необхідні для виконання робочого завдання.  Економічний словник
5. синтез — си́нтез (від грец. σύνθεσις – з’єднання, складання) 1. Метод вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв’язку його частин, у процесі пізнання пов’язаний з аналізом.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. синтез — I поняття, що означає: 1. у методології — формулювання загальних тверджень на підставі відомих (істинних) часткових тверджень, їхніх окремих елементів; 2. у діалектиці — єдність і боротьбу протилежностей (Г.Ґ. Геґель, К. Маркс). II хіміч.  Універсальний словник-енциклопедія
7. синтез — див. аналіз і синтез  Філософський енциклопедичний словник
8. синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їх частин; протилежне аналіз.  Словник української мови в 11 томах