соборний
собо́рний
-а, -е.
1》 Прикм. до собор 1).
Соборне уложення — кодекс законів Російської держави періоду феодально-кріпосницького ладу.
2》 Прикм. до собор 3).
|| Який служить у соборі або функціонує при ньому.
|| Який здійснюється, відбувається в соборі, пов'язаний з ним.
Соборна церква — те саме, що собор 3.
Соборні школи — середні навчальні заклади у великих містах Західної Європи в епоху середньовіччя, що засновувалися при соборах.
3》 Об'єднаний; неподільний. Соборна держава.
Великий тлумачний словник сучасної української мови