соборний
СОБО́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до собо́р 1.
Соборна вежа;
Соборний вівтар;
Соборний музей;
Соборні бані;
// Який служить, відбувається у соборі або функціонує при ньому.
Соборний настоятель;
Соборний протодиякон;
Соборні дяки;
Соборна відправа;
Соборна площа;
Соборне кладовище;
Соборний хор.
2. іст. Прикм. до собо́р 2.
3. заст. Об'єднаний; неподільний.
Соборна Україна;
Ідея соборної церкви.
4. Заснований на соборності; такий, якому властива соборність (у 1 знач.).
Соборний розум;
Соборна свідомість.
Словник української мови (СУМ-20)