сонцевик

сонцеви́к

-а, ч.

1》 розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов'язаних із його вивченням.

2》 Одноклітинний тваринний організм підкласу найпростіших з кулястим тілом, від якого відходять численні псевдоніжки.

3》 Денний метелик зі строкатими крилами.

Значення в інших словниках

1. сонцевик — сонцеви́к 1 іменник чоловічого роду, істота астрофізик сонцеви́к 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину  Орфографічний словник української мови
2. сонцевик — СОНЦЕВИ́К, а, чол. 1. розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов’язаних із його вивченням. Астрофізики так і поділяють себе — на сонцевиків і зірковиків (Радянська Україна, 6.I 1965, 3).  Словник української мови в 11 томах