сонцевик

СОНЦЕВИ́К, а, чол.

1. розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов’язаних із його вивченням.

Астрофізики так і поділяють себе — на сонцевиків і зірковиків (Радянська Україна, 6.I 1965, 3).

2. Одноклітинний тваринний організм підкласу найпростіших з кулястим тілом, від якого відходять численні псевдоніжки.

3. Денний метелик із строкатими крилами.

Значення в інших словниках

1. сонцевик — сонцеви́к 1 іменник чоловічого роду, істота астрофізик сонцеви́к 2 іменник чоловічого роду, істота про тварину  Орфографічний словник української мови
2. сонцевик — -а, ч. 1》 розм. Астрофізик, який займається дослідженням Сонця і проблем, пов'язаних із його вивченням. 2》 Одноклітинний тваринний організм підкласу найпростіших з кулястим тілом, від якого відходять численні псевдоніжки. 3》 Денний метелик зі строкатими крилами.  Великий тлумачний словник сучасної мови