спровокувати

спровокува́ти

-ую, -уєш, док., перех.

1》 Навмисно спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків з негативними наслідками.

2》 Провокацією викликати яку-небудь подію, пригоду, вчинок і т. ін.

3》 спец. Штучно викликати підсилення якого-небудь явища. Спровокувати напад малярії.

Значення в інших словниках

1. спровокувати — спровокува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спровокувати — СПРОВОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Навмисно спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків з негативними наслідками. Боячись Червоної Армії, гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке...  Словник української мови у 20 томах
3. спровокувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. спровокувати — Спровокува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спровокувати — СПРОВОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Навмисно спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків з негативними наслідками. Боячись Червоної Армії, гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю...  Словник української мови в 11 томах