спровокувати
СПРОВОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. Навмисно спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків з негативними наслідками.
Боячись Червоної Армії, гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю, спустошити її душу (О. Довженко);
Часом мені здавалося, що мене хочуть ганебно спровокувати, використати в якихось брудних цілях (П. Колесник);
Від Русевичів Лара вийшла з прикрим почуттям, що її спровокували на щось таке, чого вона зовсім не хотіла робити (Ю. Шовкопляс).
2. Провокацією викликати яку-небудь подію, пригоду, вчинок і т. ін.
Троє .. в годину ночі, на околиці міста, .. напали на двох братів Якимчуків, що проводили дівчат. Спровокували бійку (П. Дорошко);
Може сильна – це і є спокійна, впевнена влада, яку неможливо спровокувати? (з газ.).
3. спец. Штучно викликати підсилення якого-небудь явища.
Спровокувати приступ малярії;
Спиртова настоянка йоду, нанесеного на шкіру дитини, може спровокувати гіпотиреоз (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)