спучення

спу́чення

-я, с.

Дія за знач. спучити, спучувати і спучитися, спучуватися.

Значення в інших словниках

1. спучення — спу́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спучення — СПУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. спу́чити, спу́чувати і спу́читися, спу́чуватися.  Словник української мови у 20 томах
3. спучення — СПУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. спу́чити, спу́чувати і сп́учитися, спу́чуватися.  Словник української мови в 11 томах