Значення в інших словниках
-
співвітчизниця —
співвітчи́зниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
співвітчизниця —
[сп'іўв'іч:изниец'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
-
співвітчизниця —
СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п'єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
-
співвітчизниця —
СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п’єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (Веч. Київ, 2.II 1971, 3).
Словник української мови в 11 томах