співвітчизниця

співвітчи́зниця

[сп'іўв'іч:изни^ец'а]

-ц'і, ор. -це^ийу

Значення в інших словниках

1. співвітчизниця — співвітчи́зниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співвітчизниця — -і. Жін. до співвітчизник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співвітчизниця — СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п'єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. співвітчизниця — СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п’єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (Веч. Київ, 2.II 1971, 3).  Словник української мови в 11 томах