співвітчизниця —
[сп'іўв'іч:изниец'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
співвітчизниця —
-і. Жін. до співвітчизник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
співвітчизниця —
СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п'єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
співвітчизниця —
СПІВВІТЧИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до співвітчи́зник. На п’єдесталі пошани після завершення чемпіонату стояли три наших співвітчизниці (Веч. Київ, 2.II 1971, 3).
Словник української мови в 11 томах