співвітчизник —
див. КРАЯНИН.
Словник синонімів Караванського
співвітчизник —
-а, ч. Людина, що має спільну в ким-небудь вітчизну.
Великий тлумачний словник сучасної мови
співвітчизник —
хохл. (соотєчєствєнік) земляк земляк
Словник чужослів Павло Штепа
співвітчизник —
СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
співвітчизник —
ЗЕМЛЯ́К (уродженець однієї з ким-небудь місцевості); КРАЯ́НИН, СПІВВІТЧИ́ЗНИК, БРАТ уроч., поет., КОМПАТРІО́Т заст. (щодо країни).
Словник синонімів української мови
співвітчизник —
СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (Гончар, Тронка, 1963, 198)...
Словник української мови в 11 томах