співвітчизник
СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч.
Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну.
Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)